Як Франція через армію Галлера змінила хід війни за Галичину

Після Першої світової війни Франція активно формувала нову архітектуру впливу в Східній Європі. Одним із ключових інструментів стала так звана Армія Галлера — польське добровольче формування, створене у Франції ще в червні 1917 року.

У липні 1918 року командування армією передали генералу Юзефу Галлеру. Формування налічувало близько 50 000 вояків, було добре озброєне та організоване за французькими стандартами. Воно отримало неофіційну назву «Блакитна армія» через колір французької військової форми.

Навесні та на початку літа 1919 року ці сили перекинули на південно-східний фронт у Польщі — безпосередньо в зону бойових дій проти Західноукраїнської Народної Республіки. Поява свіжого, мотивованого та добре оснащеного польського угруповання стала переломним моментом.

Франція не лише надала людський ресурс, а й забезпечила підготовку, іноземних офіцерів, зв'язок та фінансування. Політичний напрям армії визначала Національна рада в Парижі на чолі з Романом Дмовським. Таким чином, армія Галлера стала продуктом французької військово-політичної архітектури.

В історичній перспективі підтримка Польщі Францією мала кілька причин. По-перше, Париж розглядав Варшаву як важливого союзника та буфер проти більшовицької експансії. По-друге, французьке керівництво вважало українські уряди ЗУНР та УНР слабкими, нестабільними та схильними до соціалістичних ідей.

Окремим чинником були економічні інтереси: ще до війни французькі інвестори вклали значні кошти в нафтовидобувний басейн Дрогобича та Борислава, який розташовувався саме в Східній Галичині.

У підсумку, війна за Галичину перестала бути локальним конфліктом виснажених сторін. Завдяки французькій військовій підтримці Польща отримала вирішальну перевагу, що дозволило їй закріпити контроль над регіоном. Для українців це означало втрату державності на західноукраїнських землях.