Польща остаточно поховала концепцію Ґедройця щодо України, — публіцистка

Польська публіцистка та активістка польсько-українського діалогу Іза Хруслінська в статті для видання Sestry констатує: у рік, коли Сенат Польщі вшановує 120-річчя Єжи Ґедройця та 80-річчя його Літературного інституту, його концепція ULB (Україна, Литва, Білорусь) виявилася практично похованою.

Ґедройць, який у 1950-х роках обґрунтував необхідність безумовної підтримки незалежності східних сусідів, вважав ключовою умовою зміну польської ментальності. Йшлося про відмову від колоніального патерналізму та визнання суб'єктності українців, білорусів і литовців. Однак, за словами Хруслінської, ця реформа «польськості» так і не відбулася.

Авторка нагадує, що інтелектуальний демонтаж доктрини розпочався майже одразу після смерті Ґедройця. Ключовим етапом стало ухвалення Сеймом у 2016 році резолюції про визнання 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами. Це, на думку Хруслінської, замінило попередній курс на примирення напористою історичною політикою.

Остаточним ударом по спадщині Ґедройця публіцистка називає рішення президента Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла та ініціативу польських євродепутатів у Брюсселі. Вони запропонували внести до резолюції про прогрес України на шляху до ЄС вимогу засудити УПА та Волинську трагедію. «Це сигнал владі Києва, що вони не можуть провокувати Польщу і мусять поважати польську історичну чутливість», — цитує Хруслінська заступника міністра закордонних справ Польщі Марціна Босацького.

Для України це означає суттєве ускладнення переговорного процесу щодо вступу до ЄС. Якщо раніше Варшава виступала адвокатом Києва, то тепер вона використовує євроінтеграцію як важіль тиску в історичних питаннях. Хруслінська наголошує: така позиція суперечить не лише заповіту Ґедройця, який закликав «залишити минуле позаду», а й здоровому глузду — на п'ятому році війни з Росією Україна потребує підтримки, а не ультиматумів.

Підсумовуючи, авторка зазначає, що нинішня польська еліта, занурена в міжпартійну боротьбу та націоналістичну риторику, не здатна запропонувати нової стратегії. Концепція Ґедройця, яка вимагала постійної роботи над собою та критичної рефлексії, виявилася надто складною. Її місце зайняли «жалобні примари» та ревіндикаційний історичний наратив, що, на думку Хруслінської, загрожує перемогою антиукраїнських сил на парламентських виборах у Польщі вже 2027 року.