У Європі визнали: Польща не готова до нової ролі України
Польський журналіст Матей Маззіні у колонці для The Guardian 26 серпня заявив, що Варшава не змогла адаптуватися до перетворення України з отримувача допомоги на самостійного гравця. Це викликає напруженість у відносинах і має значення для всієї Європи.
За словами автора, після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Польща та Україна демонстрували безпрецедентне зближення. Польські громадяни приймали біженців, а уряд надавав зброю та фінансову підтримку. Однак ця близькість не збереглася.
Маззіні посилається на дані польського Центру дослідження громадської думки (CBOS), згідно з якими 52% поляків виступають проти прийому українських біженців. Він зазначає, що напруженість посилюють історичні суперечки, зокрема навколо Української повстанської армії, а також російська дезінформація, яка активно поширюється в польських соцмережах.
Глибша проблема, на думку журналіста, полягає в тому, що Польща не була готова до того, що українські біженці перестануть бути лише отримувачами допомоги. Українці почали орендувати та купувати житло, відкривати бізнеси й формувати сильну спільноту, стаючи прямими конкурентами поляків у деяких сферах. Маззіні називає це природним розвитком, але визнає, що польське суспільство не змогло до цього адаптуватися.
"Польща не змогла повною мірою усвідомити, що українці – це не просто безпорадні жертви Володимира Путіна, а реальні люди, які самі визначають власне життя", – пише автор.
Він також зауважує, що аналогічна трансформація відбулася з самою Україною: від пасивного отримувача західної допомоги вона перетворилася на країну, яка експортує військові технології та має власні економічні й геополітичні інтереси. Тому Україна більше не потребує польського "адвоката" на Заході – українські лідери вже напряму взаємодіють із керівництвом США та західноєвропейських країн, а президент Володимир Зеленський може самостійно представляти інтереси Києва.
На думку Маззіні, польська влада мала заздалегідь підготувати суспільство до того, що українці стануть повноправною частиною польського суспільства. Натомість уряд Дональда Туска, за оцінкою журналіста, продовжував підтримувати уявлення про особливу роль Польщі в майбутньому України.
Автор прогнозує, що в найближчі роки Україна ще більше зблизиться з Європою, а українці стануть конкурентами не лише для польського, а й для французького та німецького бізнесу. Українські лідери приїжджатимуть до Брюсселя, Парижа чи Берліна вже не по безкоштовну допомогу, а вимагатимуть рівного голосу, аргументуючи це своїм внеском у захист Європи від Росії.
Маззіні підсумовує, що українців не можна сприймати лише як жертв війни, а Україну – лише як країну, що воює. Польща вже зіткнулася з наслідками нездатності врахувати цю реальність, тоді як решта Європи ще має час до неї підготуватися.
