Українці в Польщі запровадили власні правила безпеки

Українці, які живуть і працюють у Польщі, через останні події та відверто негативне ставлення частини поляків почали дотримуватися власних неофіційних норм безпеки. Про це розповіли самі переселенці, які мешкають як у великих містах, так і в невеликих населених пунктах. Правила стосуються щоденних ситуацій: поїздок у транспорті, покупок у магазинах і навіть розмов з рідними.

Один із киян, Роман А., який легально працює в Польщі понад п’ять років, розповів, що за останні місяці атмосфера в колективі помітно змінилася. Якщо раніше українці й поляки обідали разом, то тепер за столом вони сидять окремо. На питання про причину ніхто з колег не може дати чіткої відповіді, але напруга відчувається. Тому чоловік ввів для себе жорсткі правила: рідні не телефонують йому без попереднього повідомлення, а дзвінки відбуваються лише після його згоди. Він також ретельно стежить за терміном дії проїзного, щоб уникнути зайвих розмов із контролерами, а в магазинах, якщо не може знайти потрібний товар, просто відкладає покупку, аби не звертатися по допомогу до продавців.

Водночас, за словами Романа, стосунки з власником квартири, яку він винаймає, залишаються дружніми. Коли орендодавець приїздить за оплатою, вони разом п’ють чай, і він завжди цікавиться справами родини в Україні.

Приводом для посилення обережності став напад на українку Анастасію Кітцай та її нареченого Максима. Інцидент стався наприкінці липня у Вроцлаві біля магазину. Дівчина зробила зауваження чоловікові, який намагався купити пиво поза чергою. Після цього на вулиці троє нападників порізали їй шию та вухо, а її хлопця побили. Мати Анастасії, Каріна Кітцай, розповіла, що двоє нападників затримані й арештовані, третього розшукує поліція. Справу розслідують за кількома статтями, зокрема з огляду на можливе побиття на ґрунті ненависті. Дівчина після подій відвідує психолога, їй можуть зняти шви, обличчя було розбите.

Каріна, яка живе в Польщі понад десять років, зізнається, що раніше почувалася безпечно, а тепер ні. Вона намагається розмовляти лише польською, побоюючись акценту, а з сестрою, яка приїхала з п’ятирічним племінником, спілкується українською дуже тихо. Вона закликає не узагальнювати, адже після її публікації в соцмережах близько 200 людей відгукнулися: лише троє написали образи, решта вибачилися за своїх земляків та запропонували допомогу.