Рік Навроцького: 41 вето, конфлікт з Туском і антиукраїнський курс

Перший рік президентства Кароля Навроцького у Польщі ознаменувався гострим протистоянням між двома центрами виконавчої влади. Глава держави, обраний за підтримки партії «Право і справедливість», послідовно розширює свої повноваження, чим викликає критику опонентів, які звинувачують його в узурпації влади.

За 12 місяців Навроцький наклав вето на 41 закон — більше, ніж будь-хто з його попередників за аналогічний період. Серед найрезонансніших рішень — тричі заблоковані урядові правила регулювання криптовалютного ринку, вето на визнання сілезької та вілямівської мов регіональними, а також відмова підтримати програму ЄС SAFE, спрямовану на зміцнення обороноздатності Європи. Президент пояснює це ризиком зростання боргового навантаження, тоді як критики вказують на загрозу безпеці країни.

Конфлікт з урядом призвів до кадрового вакууму в дипломатії: Польща не має послів майже у 70 країнах, зокрема в Україні та США. Навроцький відмовляється підписувати призначення, сперечаючись із Кабінетом міністрів щодо тлумачення Конституції. Експерти визнають, що система розподілу виконавчої влади потребує реформ, однак за умов глибокої поляризації змінити Основний закон практично неможливо.

Окремий напрям — боротьба за лідерство у правому таборі. На тлі послаблення позицій Ярослава Качинського Навроцький зближується з радикальнішими силами, зокрема «Конфедерацією». Його рейтинг залишається стабільним: 56% поляків оцінюють його діяльність позитивно, однак 40% налаштовані проти.

Стосовно України Навроцький зайняв жорстку позицію. У промові з нагоди річниці президентства він заявив: «Нехай там убивають совєтів, які на них напали — нас, поляків, це взагалі не обходить. Та в цьому українці завжди можуть розраховувати на нашу допомогу». Президент не ставить під сумнів військову підтримку Києва, але обіцяє заборонити «бандерівську символіку» та звинувачує попередню владу в наївності. Разом із Володимиром Зеленським він, на думку оглядачів, відповідальний за найглибшу кризу у двосторонніх відносинах, зокрема через позбавлення українського лідера найвищої польської державної нагороди.

Зовнішньополітичний курс Навроцького орієнтований на Вашингтон. Він демонструє близькість до Дональда Трампа, підтримує ідею створення в Польщі «Форту Трамп» і скептично ставиться до ЄС, хоча й не закликає до Polexit. Його дії, за оцінками експертів, підпорядковують зовнішню політику логіці внутрішньої боротьби, що посилює напруження у відносинах як з Брюсселем, так і з Києвом.