У Польщі знайшли могилу "відьми" XVII століття: серп, замок і мідь

Науковці, які досліджують поховання умовно названої Зосею жінки, встановили, що на момент смерті їй було приблизно 17–19 років. Її могила привернула увагу через комплекс символічних «запобіжників», які, ймовірно, мали унеможливити її повернення до світу живих.

Найбільш незвичайною деталлю став великий залізний серп, покладений поперек шиї лезом у напрямку горла. На великому пальці ноги дослідники зафіксували трикутний замок, а в ротовій порожнині виявили сліди, які вказують на наявність мідного предмета.

Професор Даріуш Полінський з Університету Миколая Коперника в Торуні, який керував розкопками, пояснює, що замок міг символічно «закривати» зв’язок між померлою та живими, а також уособлювати завершення земного життя.

Особливу загадку становить серп. Аналіз поховання показує, що спочатку його в могилі не було. Імовірно, через короткий час після поховання могилу відкрили вдруге та додали серп. Кістки залишалися в анатомічному положенні, що свідчить: на момент повторного втручання тіло ще не встигло повністю розкластися.

Розташування серпа мало практичне символічне значення: за тогочасними уявленнями, якщо небіжчиця спробувала б піднятися, лезо могло перерізати їй горло або відсікти голову. Залізо та гострі предмети в народних віруваннях часто наділяли здатністю протистояти чаклунству та демонам.

Дослідники також проаналізували залишки деревини на рукоятці серпа. Попередньо встановлено, що для її виготовлення могли використати березу, вільху або клен. Береза в деяких традиціях пов’язувалася із захистом від демонічних сил, хоча це поки не підтверджено остаточно.

Ще одна загадка — зеленуваті сліди на піднебінні, біля основи черепа, у носовій порожнині та на перших шийних хребцях. Колір може свідчити про контакт із предметом, що містив значну кількість міді. Версію про монету дослідники вважають малоймовірною, адже вона залишила б меншу ділянку зміни кольору.

Це поховання демонструє, наскільки сильними були страхи перед смертю та надприродним у суспільстві XVII століття. Комплекс захисних заходів — замок, серп і, ймовірно, мідний предмет — свідчить про прагнення людей остаточно «утримати» померлу у світі мертвих.