Розкол у ПіС: як вихід Моравецького змінює політичну карту Польщі

У польській партії «Право і справедливість» стався наймасштабніший розкол за 25 років: з лав політсили вийшли понад 35 депутатів на чолі з колишнім прем'єром Матеушем Моравецьким. Це ламає усталену конфігурацію правих сил і створює нову конфігурацію напередодні парламентських виборів 2027 року.
У польській політиці відбуваються тектонічні зміни: партія «Право і справедливість» (ПіС) втрачає статус безумовного лідера правого флангу через внутрішній розкол. У липні 2026 року з її лав вийшли понад 35 депутатів Сейму на чолі з колишнім прем'єр-міністром Матеушем Моравецьким. Приводом став ультиматум лідера ПіС Ярослава Качинського: усі депутати мали до 24 липня підписати декларацію про відсутність членства в інших громадських об'єднаннях, що ведуть політичну діяльність. Моравецький та його прихильники проігнорували вимогу, і Качинський оголосив про припинення їхнього членства.
Конфлікт назрівав давно. Після поразки на виборах 2023 року в партії зіткнулися два підходи: Моравецький пропонував розширити електоральну базу за рахунок підприємців та мешканців великих міст, тоді як Качинський схилявся до консервативно-радикальних позицій. Загострення настало в березні, коли лідер ПіС назвав кандидатом на посаду прем'єра Пшемислава Чарнека, що Моравецький сприйняв як особистий виклик.
Одразу після виходу група «Розвиток плюс», яку очолив Моравецький, отримала близько 6-7% рейтингу, що дає їй хороші шанси потрапити до нового парламенту. Водночас рейтинг ПіС впав із 24-26% до 17%. Однак соціологи застерігають: 86% потенційного електорату Моравецького — колишні виборці ПіС, тому новий гравець навряд чи суттєво розширить правий електорат.
Наразі праві сили в сумі мають майже 48% підтримки, тоді як ліберальні та ліві партії — лише 37%. «Громадянська коаліція» Дональда Туска стабільно тримає близько 30%, але її партнери по уряду — «Польща 2050» та Польська селянська партія — не долають прохідний бар'єр. Таким чином, польський правий фланг входить в епоху фрагментації, а перспективи формування сталої урядової коаліції залишаються невизначеними. Для України це означає, що один із ключових партнерів у ЄС входить у період політичної турбулентності, яка може вплинути на стабільність підтримки Києва з боку Варшави.






