Україна і Польща втратили шанс на історичний союз: що про це пише The Guardian

На початку повномасштабного вторгнення Росії Україна та Польща мали реальний шанс побудувати союз, безпрецедентний у спільній історії. Тоді Варшава активно підтримувала Київ на міжнародній арені, а українське керівництво публічно хвалило Польщу за допомогу. Поляки масово долучалися до підтримки мільйонів біженців, що змусило навіть правлячу партію "Право і справедливість" наслідувати цей приклад.

Однак, як зазначає Мадзіні, цей період єдності тривав недовго. За даними опитування CBOS, нині 52% поляків виступають проти прийому українських біженців, а кількість тих, хто "втомився" від підтримки України, зростає. Конфлікт посилився після того, як президент Володимир Зеленський назвав одну з військових частин на честь УПА, а польський лідер Кароль Навроцький позбавив його Ордена Білого Орла. Обидві країни повернули нагороди та заморозили відносини.

На думку автора, це пішло на користь російській пропаганді, яка активно працює в польських соцмережах, посилюючи дезінформацію та підживлюючи напруженість, що дедалі частіше переростає у насильство. Особисті суперечки президентів, історичні паралелі та російський вплив — лише частина причин втрати співпраці.

Мадзіні наголошує: "Польща не змогла повністю усвідомити, що українці були не просто безпорадними жертвами Володимира Путіна, а справжніми людьми з власною волею. Багато українських біженців, які, як тільки отримали можливість, виїжджали з віталень своїх господарів-поляків та орендували або купували власні квартири. Вони заснували процвітаючий бізнес та створили міцну громаду, часто вступаючи в пряму конкуренцію з місцевим населенням. Вони відмовилися поводитися як вдячні чи пасивні одержувачі польської благодійності".

Для Польщі, яка тривалий час була етнічно однорідною, така зміна виявилася складною. Україна ж перетворилася з пасивного одержувача допомоги на експортера військових технологій і ноу-хау. Звиклі до прямих переговорів із лідерами США та Західної Європи, українці не потребують "адвоката" у Варшаві. Замість співпраці виникає презирство, а замість надії — ненависть.

Це створює напруженість між урядами, до якої вони виявилися не готові, що дозволяє російській пропаганді заповнювати вакуум. Автор прогнозує, що Україна у найближчі роки ще тісніше зблизиться з Європою, створюючи конкуренцію не лише Польщі, а й Франції та Німеччині. Українські лідери приїжджатимуть до Брюсселя, Парижа чи Берліна не за зброєю та грошима, а вимагатимуть рівного голосу, адже захист континенту від російської загрози забезпечив їм місце за столом переговорів.

"Нічого з цього не повинно дивувати: українці — це більше, ніж просто жертви, а Україна — більше, ніж країна, що перебуває у стані війни. Нездатність Польщі врахувати це вже мала драматичні наслідки. Решта Європи ще має час підготуватися до цієї очевидної реальності", — підсумовує Мадзіні.

Раніше у МЗС Польщі попередили, що внесення Степана Бандери та Романа Шухевича до Національного пантеону України створить "величезні проблеми" на шляху до ЄС. Водночас речник польського МЗС Мацей Вевюр відкинув заяви Володимира Путіна про те, що західні землі України відійдуть Польщі, Румунії та Угорщині.