У Польщі розкрили таємницю «вампірки»: могилу відкривали двічі
Польські археологи завершили дослідження поховання XVII століття, де дівчину поховали із замком на нозі та серпом на шиї. З'ясувалося, що тіло захищали від «повстання» не одразу, а після повторного розкриття могили.
Науковці з Університету Миколая Коперника в Торуні оприлюднили нові деталі дослідження незвичайного поховання, виявленого 2022 року на кладовищі в селі Пень, що в Куявсько-Поморському воєводстві. Тіло дівчини 17–19 років, яку дослідники назвали Зосею, супроводжував комплекс оберегів, покликаних не дати їй «повернутися» до живих.
На великому пальці лівої ноги небіжчиці знайшли трикутний замок, на шиї — залізний серп, покладений лезом до горла. Крім того, зеленуваті плями на піднебінні, біля основи черепа та на перших шийних хребцях свідчать, що в роті дівчини, ймовірно, лежав предмет зі значним умістом міді.
Керівник розкопок професор Даріуш Полінський пояснив, що такі заходи в тогочасних віруваннях символізували остаточний розрив зв'язку між померлою та живими, а іноді мали зупиняти поширення епідемій. Радіовуглецеве датування та аналіз ДНК показали, що Зося померла в середині XVII століття.
Найцікавішою виявилася деталь, що серп поклали в могилу не під час первісного поховання. Судячи з того, що кістки залишилися в анатомічно правильному положенні, тіло на момент повторного втручання ще не розклалося — тобто могилу розкрили за кілька днів після похорону саме для того, щоб покласти лезо на шию. За тогочасними уявленнями, якби небіжчиця спробувала піднятися, серп перерізав би їй горло.
Подібні поховання в науковій літературі називають «антивампірськими», але йдеться не про кіношних вампірів, а про давні вірування, за якими покійник міг «повстати» та зашкодити живим, навіть спричинити мор у селі. Тому Зосю й прозвали «вампіркою» — замок, серп і мідний предмет мали втричі підстрахувати, щоб вона назавжди лишилася під землею.
Аналіз рукоятки серпа показав, що вона була з берези, вільхи або клена, а береза в народних традиціях також вважалася захистом від демонів. Біля щелепи дівчини знайшли фрагменти дорогої тканої стрічки зі шовку, срібла та золота, що вказує на її досить високий соціальний статус.
Генетичний аналіз свідчить про можливе скандинавське походження Зосі, хоча ізотопні дослідження не підтверджують, що вона сама мігрувала — ймовірно, йдеться про мігранта в другому поколінні. Її зріст становив 162–168 см, що є середнім показником для жінки того часу. Раніше в дівчини діагностували гемангіому грудини, однак науковці не вважають цю пухлину причиною смерті — точні обставини її загибелі досі встановлюють.
Кладовище в Пеню є найбільшим відомим у Польщі некрополем із подібними «антивампірськими» похованнями. Команда професора Полінського дослідила там уже 101 поховання, щонайменше дванадцять із яких мають нетипові ознаки.
