Зерно з голодної України йшло на утримання соцтабору: нові дані істориків

Після завершення Другої світової війни Кремль системно викачував продовольство з України, щоб закріпити свій вплив у Східній Європі. Як свідчать архівні дані та спогади Микити Хрущова, який тоді керував Компартією УРСР, українське збіжжя відправляли до Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Угорщини та Східної Німеччини.

Сучасний польський історик Рафал Кузак зазначає, що в сільській місцевості України знову почався канібалізм, тоді як конфісковане зерно призначалося для експорту. Хрущов у своїх мемуарах писав: «Люди голодували, а Сталін все ж нормував зерно і відправляв його до Польщі. І це точно».

За радянськими звітами, Румунія в 1946 році отримала 350 тис. т українського зерна. Польщі та Чехословаччині у 1946–1947 роках надійшло відповідно 900 тис. т і 600 тис. т. Поставки також здійснювалися до Болгарії, Угорщини та радянської зони окупації Німеччини. Загальний обсяг вивезеного з України зерна сягнув 2,5 млн тонн.

Польські дослідники, зокрема Януш Каліньський, наводять дещо інші цифри. За його даними, угода від лютого 1946 року передбачала постачання 200 тис. т зерна, а серпнева 1947 року — 300 тис. т, причому половину цього обсягу Польща оплатила промисловими товарами.

Хрущов згадував, що польська комуністка Ванда Василевська, яка після війни мешкала в Києві, скаржилася йому: варшав'яни нарікали, що «радянський уряд дає мало білого хліба, а натомість надсилає чорний, […] а українці, чий хліб посилається тим часом до Польщі, пухнуть з голоду і доходять до людоїдства».

Ця сторінка історії показує, як геополітичні рішення Москви безпосередньо впливали на добробут українців, перетворюючи Україну на донора для створення радянської сфери впливу в Європі.