Будинки з дерну та інтернування: історія перших українців Канади

Наприкінці XIX — на початку XX століття українці, які прибували до Канади, опинялися в диких преріях, де доводилося починати все з нуля. Через брак деревини та грошей багато родин зводили перші оселі з дерну — sod houses. Шматки землі з травою складали один на один, утворюючи стіни, що захищали від вітру та морозів.

Такі будинки були поширені в Альберті, Саскачевані та Манітобі. Українці жили в них, доки не мали змоги побудувати дерев'яні оселі. За словами блогера, який висвітлює тему еміграції, ці прості житла стали основою для майбутніх ферм, церков і громад. Сьогодні за мальовничими українськими селами Канади важко уявити маленькі землянки серед безкрайніх прерій.

Однак історія перших українців у Канаді має й трагічні сторінки. У 1914 році, коли Канада у складі Британської імперії вступила у війну проти Німеччини та Австро-Угорщини, багато українців, родом із Галичини та Буковини, юридично вважалися підданими ворожої держави. Ухвалений того ж року War Measures Act надав уряду широкі повноваження: понад 80 000 людей, переважно українців, зареєстрували як «ворожих іноземців», зобов'язавши регулярно відмічатися в поліції.

Понад 8 500 осіб інтернували у 24 таборах і приймальних пунктах. Їх утримували під охороною, обмежували свободу та примушували працювати на будівництві доріг, мостів, лісозаготівлі та гірничих роботах. У багатьох конфіскували майно: гроші, домівки, зерно, ферми. Табори діяли в різних провінціях, зокрема в Альберті, Квебеку та Онтаріо, аж до 1920 року.

Для України ця історія важлива як нагадування про ціну, яку платили перші переселенці за право будувати нове життя, та про випробування, що не зламали громаду, яка сьогодні є однією з найбільших у Канаді.