Польща закликає НАТО не сумніватися у статті 5: що це означає для України

Польські аеропорти в Жешуві та Любліні вже третій день поспіль змушені припиняти роботу через масовані російські атаки на Україну. У Варшаві це розцінюють як сигнал для всієї Європи: війна, яку веде Кремль, наблизилася безпосередньо до кордонів ЄС, а російські загрози лише посилюються.

На цьому тлі в Польщі триває дискусія між прем'єр-міністром Дональдом Туском і президентом Каролем Навроцьким про історичний досвід та подальший курс країни. Згадуючи роковини радянського вторгнення 1939 року, Туск зауважив, що Європа не повторить помилок минулого, коли не була готова воювати за Гданськ. Нині, за його словами, Євросоюз фінансує розбудову польських збройних сил, а польські кордони належать до найкраще захищених на континенті.

Окремо польський прем'єр звернувся до союзників із закликом: у Польщі не повинно звучати жодного голосу, який піддавав би сумніву статтю 5 Північноатлантичного договору. Вірність союзницьким зобов'язанням, на його думку, має стати визначальною рисою Альянсу, адже противники лише чекають на привід, аби не захищати східний фланг.

Контрастом до цієї позиції є заяви прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який каже, що не хоче втягувати країну в конфлікт через "якусь п'яту статтю". У Варшаві такий підхід вважають небезпечною ілюзією: якщо агресора не зупинити, він атакуватиме всіх без розбору, попередньо підсадивши на свої енергоносії.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наголошує: той, хто сьогодні пропонує залишити Україну напризволяще, завтра відмовиться від свободи в усій Європі. Водночас західні аналітики та видання Reuters відкрито порушують питання про реальну готовність НАТО до сучасної війни. Ситуація на полі бою змінюється миттєво, і частина тактик та озброєнь Альянсу ризикує застаріти.

Для України з цієї дискусії випливає кілька практичних моментів. По-перше, закриття аеропортів Жешува та Любліна — це і безпековий, і логістичний сигнал: саме через ці напрямки значною мірою йде сполучення з Україною, тож тривалі перерви в роботі ускладнюють і пасажирські, і вантажні маршрути. По-друге, гарантії безпеки, про які говорять у Європі, залишаться деклараціями без політичної волі та жорсткої відсічі агресору. По-третє, швидкість адаптації до нових видів озброєнь — дронів і безпілотних систем — стає критерієм, за яким оцінюють готовність до сучасної війни: Україна впроваджує їх за тижні, тоді як НАТО витрачає на процедури роки й досі спирається в частині навчальних матеріалів на приклади Другої світової війни.

Отже, питання про те, чи застосують статтю 5, наразі залишається питанням довіри до Альянсу. Для Києва важливо, щоб сумніви окремих лідерів не перетворилися на спільну позицію, адже саме від цього залежить, чи матимуть безпекові гарантії реальну вагу, а не залишаться на папері.