Норвезький аналітик: Польща втрачає орієнтири у ставленні до України

Незалежний аналітик, колишній оборонний аташе Норвегії в Україні та офіцер запасу Збройних сил Норвегії, розкритикував поведінку Польщі після перетину кордону в Перемишлі. Він простояв у черзі дві з половиною години, а багато пасажирів — до чотирьох. Поїзд до Києва затримався на 90 хвилин, оскільки лише троє прикордонників обслуговували близько 500–600 людей. Пасажири, переважно українці, чекали під відкритим небом, маючи лише два біотуалети. Люди панікували, що не встигнуть на потяг, і затримка стала можливою лише завдяки діям Української залізниці.

Аналітик назвав цей процес ганьбою та прикладом ставлення багатьох поляків до українців. Він наголосив, що через чотири з половиною роки війни тимчасові рішення неприйнятні, так само як і ксенофобія. Він зазначив, що не розуміє Польщу і не впевнений, що вона сама себе розуміє, описавши її як «стратегічно амбівалентну».

За словами аналітика, Польща хоче бути європейською, але відстоює суверенітет від Брюсселя. Вона підтримує Україну, але кидає виклик Києву через торгівлю, історію та біженців. Вона визнає, що Україна захищає Польщу, але готова підривати її економіку та ставити членство в ЄС і НАТО в політичну залежність. Польща є союзником Америки, але розбудовує європейський оборонний потенціал на випадок ненадійності Вашингтона. Вона обирає проєвропейського прем'єра, але потім обирає антиєвропейського президента, хоче сильнішої Німеччини проти Росії, але боїться німецького домінування.

Польща прагне очолити регіон, але свариться з потрібними партнерами, проводить жорстку міграційну політику, залежачи від української робочої сили. Внутрішньо вона розколота між східною, сільською, старшою, католицькою та консервативною частиною і західною, міською, молодшою, світською та ліберальною, кожна з яких вважає себе справжньою Польщею.

Аналітик зазначив, що ці суперечності — не просто опортунізм, а спроба втекти від залежності від будь-якої великої держави: Росії, Німеччини, Франції, Брюсселя чи США. Польща хоче безпеки від альянсів та інтеграції, але зберігає свободу дій повного суверенітету. Для середньої держави ці амбіції стикаються, породжуючи націоналізм і ксенофобію.

Поляризація щодо України зростає: у першій половині 2026 року польська поліція зафіксувала 180 ймовірних злочинів на ґрунті ненависті проти українців, що на 30% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Водночас поляки виходять на марші проти цієї ворожості. Аналітик, який має багато польських друзів і вітає польське лідерство, засмучений тим, що бачить, і вважає, що ворожість до українців кидає тінь на Польщу, тоді як більша частина Європи дивиться на Україну із захопленням і повагою.