Польща вперше порахувала збитки від війни в Україні: 536 млрд злотих

Польське Головне статистичне управління (GUS) вперше представило розрахунки того, у скільки країні обійшлася війна в Україні. За даними відомства, найбільшу частину втрат зазнали домогосподарства — 292,1 млрд злотих. Причиною стали падіння купівельної спроможності та уповільнення зростання зарплат.

Бізнес втратив 126 млрд злотих, а державний і муніципальний сектори — 72 млрд злотих. Як пояснив голова GUS Марек Церпял-Волан, до розрахунків увійшли втрата купівельної спроможності домогосподарств, альтернативні видатки, пов'язані з оборонним бюджетом, а також падіння валової доданої вартості польської промисловості.

Окремо постраждало будівництво, яке втратило майже 121 млрд злотих. Головна причина — різкий відтік робочих рук: лише у 2023 році кількість українських чоловіків, які легально перебували в Польщі, скоротилася на 12,7%, що спричинило жорсткий дефіцит кадрів на будівельних майданчиках. Ситуацію погіршило подорожчання матеріалів — сталі, цементу, скла, асфальту та кольорових металів, через що будь-яке будівництво чи ремонт стали значно дорожчими.

Крім того, Варшава була змушена екстрено нарощувати оборонні видатки. За даними GUS, у 2022–2025 роках додаткові витрати Польщі на оборону становили 154,2 млрд злотих, а видатки з Фонду допомоги — 46,7 млрд злотих.

GUS планує продовжити дослідження та підготувати остаточний звіт до кінця 2026 року. Автори методики також вивчають можливість її застосування для оцінки економічних наслідків війни для інших країн.

Водночас Польща отримала й економічну віддачу від прийому українців. За оцінками експертів міжнародної аудиторської компанії Deloitte, лише у 2024 році українські біженці в Польщі забезпечили 2,7% її ВВП.

Для України ці підрахунки важливі з кількох причин. По-перше, вони показують, що тягар війни розподіляється не лише між воюючими сторонами, а й лягає на економіки сусідніх країн, які приймають біженців та перебудовують власні бюджети. По-друге, методика GUS може стати основою для подібних оцінок в інших державах, а отже — для ширшої європейської дискусії про розподіл витрат і компенсацій. По-третє, дані про внесок українців у польську економіку дають аргумент у дискусії про те, що міграція не є суто витратами для приймаючих країн.