Депутати правих партій Польщі просять Туска провести марш незалежності у Львові

До прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска надійшло звернення від 21 депутата правих партій із пропозицією організувати у Львові марш з нагоди Дня незалежності Польщі. Підписи під документом поставили представники «Права та справедливості», «Розвитку Плюс», «Конфедерації» та «Конфедерації польської корони» — політсили, пов'язаної з депутатом Гжегожем Брауном. Як зазначають, це, ймовірно, перший випадок, коли всі праві та ультраправі парламентські сили виступили зі спільною ініціативою.

Автором запиту став депутат від ПіС Даріуш Матецький. У тексті наголошується, що 11 листопада — свято для всіх поляків, у тому числі тих, хто мешкає за кордоном, зокрема для численної польської громади Львова. На думку авторів, уряд має вжити конкретних заходів і провести офіційні урочистості у Львові, зокрема «Марш польської незалежності» вулицями міста. Матецький назвав такий марш «конкретним знаком пам'яті та солідарності з поляками, які живуть в Україні».

На ініціативу відреагував віцеспікер Сейму та співголова «Конфедерації» Кшиштов Босак. За його словами, значна частина людей, які почують про цю ідею, її не зрозуміють.

«Мені здається, — оскільки я не розмовляв з тими, хто його підписав, ідея звучить досить дивно — ідея полягає в тому, аби польські інституції брали участь у святкуванні Дня незалежності України у Варшаві, і має бути певна симетрія. Тож ідея полягає в тому, щоб святкувати День незалежності 11 листопада в Україні», — сказав він.

Водночас Босак зауважив: якщо мета справді така, то марш логічно було б проводити в Києві, а звернення адресувати українським установам, а не польському уряду. «Нехай депутати, які виступили з цією ідеєю, просувають її та пояснюють. У мене є серйозніші справи», — додав віцеспікер.

Ініціатива з'явилася на тлі поступової зміни настроїв у Польщі щодо України. Журналіст видань Gazeta Wyborcza та Polityka Матеуш Мацціні зазначав, що на початку повномасштабної війни ставлення поляків до українців ґрунтувалося на масовій підтримці та співчутті, а тепер дедалі більше змінюється на роздратування й недовіру. За його спостереженням, усе більше поляків втомлюються від підтримки Києва, а частина правих політиків твердить, що передача зброї Україні послабила обороноздатність самої Польщі. Додаткову напругу створює політика пам'яті.

Утім, головну причину розчарування Мацціні вбачає не лише в особистих конфліктах лідерів чи історичних суперечках. На його думку, проблема в тому, що жодна зі сторін не намагалася зрозуміти іншу поза контекстом війни.

Для українців ця історія має кілька практичних вимірів. По-перше, йдеться про символічний жест у Львові — місті, де польська громада історично присутня, а питання пам'яті залишається чутливим для обох сторін. По-друге, звернення до уряду Туска, а не до української сторони, показує, що рішення про будь-які офіційні заходи на території України потребуватиме домовленостей між Києвом і Варшавою. По-третє, реакція навіть усередині правих сил — зокрема критична оцінка Босака — свідчить, що консенсусу щодо такої ініціативи в Польщі немає.