Звіт у Польщі: допомога Україні була меншою, ніж заявлялося

У документі під назвою «Польська допомога Україні. Голі факти і гіркий діагноз», підготовленому для Фонду імені Стефана Баторія, йдеться про те, що сумарна допомога Польщі у 2022–2023 роках становила приблизно 1,7% ВВП. Це майже втричі менше, ніж випливало з презентацій польського президента. Водночас навіть ці обсяги автор називає величезним досягненням.

Зюлковський нагадує, що в перші місяці після російського вторгнення мільйони поляків без державних розпоряджень відкривали домівки українським родинам, допомагали з документами, роботою та навчанням дітей. За його словами, тоді Україна на кілька місяців буквально об'єднала Польщу. Державні інституції також працювали ефективно: ухвалили спеціальний закон про допомогу громадянам України, а Польща стала головним логістичним центром постачання західної допомоги.

Головною помилкою польської політики, на думку автора, стало не скорочення допомоги, а її використання як аргументу в політичних суперечках. Допомогу дедалі частіше почали пов'язувати з історичними питаннями, економічними поступками та вимогами вдячності. Особливо помітною ця тенденція стала у 2025–2026 роках.

Зюлковський зауважує, що після падіння комунізму Польща десятиліттями отримувала масштабну міжнародну підтримку, і жодна держава-донор не вимагала від поляків політичної вдячності. Від Польщі чекали ефективного використання допомоги, що зрештою стало вигідним усім.

Окремий розділ звіту присвячений військовій допомозі. Поряд із безкоштовною військовою допомогою Польща різко наростила комерційний експорт зброї до України, що стало одним із найбільших успіхів польської оборонної промисловості за останні десятиліття.

За оцінкою Deloitte для Управління верховного комісара ООН у справах біженців, українські біженці швидко інтегрувалися в польський ринок праці та почали робити вагомий внесок у розвиток польської економіки. Автор підсумовує: «Вагомий внесок українських біженців у польську економіку, позитивне торговельне сальдо, рекордний експорт польського озброєння та водночас уже маргінальна польська допомога Україні – парадоксально складається в картину істотного українського внеску в наше економічне благополуччя. То, можливо, запитаймо протекціоністськи: хто кому сьогодні має бути вдячний?»

Зюлковський закликає підтримувати те, що працює незалежно від політичної кон'юнктури: волонтерські ініціативи, громадські організації, місцеве самоврядування та підприємців, які зберігають капітал добросусідства, що виник після початку повномасштабної війни.