Польща та Україна: хто кому має бути вдячний — звіт експерта

У звіті «Польська допомога Україні. Голі факти і гіркий діагноз» Зюлковський стверджує, що у 2022 році Польща стала одним із головних тилів України: саме сюди прибули мільйони біженців, а польська держава першою почала масово передавати зброю. Однак через чотири роки дискусія про підтримку дедалі більше нагадує підрахунок боргів, а не розмову про союзництво.

Автор критикує методику підрахунку допомоги, яку використовувала польська влада. У матеріалах Канцелярії президента стверджувалося, що допомога Україні у 2022–2023 роках становила 4,91% ВВП Польщі, а сама країна була світовим лідером підтримки. Однак для цього використовували базу ВВП 2021 року, а не тих років, коли надавалася допомога. За стандартною методикою, яку застосовують OECD та ЄС, сумарна допомога становила приблизно 1,7% ВВП — майже втричі менше.

Зюлковський звертає увагу, що до загальної суми понад 100 млрд злотих уряд включав витрати на прийом біженців, роботу державних установ та соціальні виплати. Це створювало викривлене уявлення про масштаби підтримки. Водночас, за його словами, твердження, ніби допомога Україні зруйнувала польські фінанси, не витримують критики: за той самий період Польща витратила на освіту, охорону здоров'я та оборону приблизно у вісім разів більше.

Експерт наголошує: Польща отримала від співпраці з Україною значні економічні вигоди. За оцінкою Deloitte, внесок українських біженців у польський ВВП становить близько 1,7% — стільки ж, скільки Варшава витратила на допомогу у 2022–2023 роках. Українці зареєстрували в Польщі близько 30 тисяч підприємств, а товарообіг між країнами зріс до 77 млрд злотих у 2024 році, причому Польща має позитивне сальдо.

Окремо Зюлковський наголошує на успіхах польської оборонної промисловості. Лише у 2024 році військовий експорт досяг рекордних 3,14 млрд євро, майже 79% якого припало на Україну. Загалом за 2022–2024 роки Польща експортувала озброєння на понад 6 млрд євро, з яких близько 4,8 млрд — на український ринок. Це комерційні контракти, а не безоплатна допомога.

Автор нагадує, що після падіння комунізму Польща сама десятиліттями отримувала масштабну міжнародну підтримку, і жоден донор не вимагав від Варшави політичної вдячності. Натомість тепер польська риторика дедалі частіше пов'язує допомогу з вимогами взаємності, що підриває довіру. На думку Зюлковського, допомога має сенс, якщо служить бенефіціару, а задоволення донора полягає в тому, що кошти використані правильно.

Експерт також зазначає, що Україна зберегла керованість держави, втримала фронт і створила ефективну систему співпраці держави, бізнесу та волонтерів. Через громадські збори українська армія отримала близько 100 млрд гривень. Він закликає польські медіа чесно працювати зі статистикою та однаково висвітлювати як витрати, так і вигоди від співпраці з Україною.