Рятувальник із Чернігова: між виїздами на удари РФ — риболовля

Дмитро Кабанець працює рятувальником близько десяти років. Він очолює караул 2-ї пожежно-рятувальної частини Чернігова. Професію обрав ще в дитинстві — його батько також служив у ДСНС. 2012 року вступив до Національного університету цивільного захисту України, після чого служив у Києві, Городні, а згодом перевівся до рідного Чернігова.

Із початком повномасштабного вторгнення характер роботи змінився, каже Дмитро. Пожежі стали складнішими, навантаження на особовий склад зросло. «Пожежі стали дуже складними. Більше йде навантаження на особовий склад. І є дуже складні пожежі, котрі не виникали раніше. Специфіка вся змінилася. А ми вже якось до цього звикли. Це вже звично для нас стало. Там, де вибухає, ми туди їдемо. Мабуть, страху стало до цього менше. Але всі бояться, всі люди. Просто хтось повинен виконувати саме цю роботу», — розповів він.

Інколи на місця ударів Дмитро потрапляв навіть у вихідні. 19 серпня 2023 року, коли росіяни вдарили по драмтеатру в Чернігові ракетою «Іскандер-К», він був на парковці біля «Сільпо» і після вибуху сам поїхав на місце події. Тоді загинули семеро людей, серед них одна дитина, понад 200 зазнали поранень. Дмитро разом із поліцейськими надавав допомогу: сортував людей, перев'язував поранених, зокрема чоловіка з порізами від скла, та допомагав дівчинці, яку одразу забрали до лікарні.

17 квітня 2024 року він повертався зі зміни, коли росіяни вдарили по готелю «Профспілковий». Разом із водієм він залишився на місці до вечора, розбираючи завали та надаючи домедичну допомогу. Він згадує, як усередині будівлі чув дзвінок чийогось телефону — і рятувальникам вдалося дістати людину. Своє рішення залишитися пояснює просто: «Ми давали присягу народу України. Якщо ми давали присягу народу України, то який може бути вихідний день. Якщо треба допомога. Неважливо, вихідний це чи ні. Буду їхати, побачу, зупинюсь і допоможу. Давши присягу, я вважаю, що кожен так повинен робити».

Одним із найважчих викликів для Дмитра став удар по магазину «АТБ» у Чернігові 26 липня 2026 року. Він каже, що не міг повірити, що можна вдарити по цивільних. На місці рятувальники гасили пожежу та обстежували приміщення. «Було пряме влучання, сталася там пожежа. Біля кас там було багато крові. Мабуть, по телебаченню люди всі бачили. Дуже неприємна така картина, дитяча іграшка і кров. І для кожного рятувальника, коли гинуть діти — це, мабуть, одне з найстрашнішого», — згадує він.

Трагічним спогадом залишається і березень 2022 року, коли російська авіація розбомбила гуртожиток у мікрорайоні ЗАЗ. Під завалами загинули п'ятеро людей, серед них троє дітей. Дмитро був у складі ланки, що шукала дітей. Він бачив кімнату, стіни якої були розмальовані дітьми, і зрозумів, що там жили діти. Цей виклик він називає одним із найгірших.

Про частину побаченого вдома він не розповідає, аби не хвилювати рідних, — так само робив і його батько. Перемикатися після служби йому допомагає риболовля, яка потребує терпіння. Його найбільші трофеї — щука на 5,5 кілограма та судак на 6 кілограмів. Більшість улову він відпускає. Разом з іншими рибалками Дмитро також зариблює озеро в Городнянській громаді, збираючи гроші на мальків.