Польський політолог: Росія хоче пересварити українців і поляків, бо боїться їхнього союзу

Українсько-польські відносини вже кілька місяців переживають чергове загострення: поряд із різкими політичними заявами в Польщі зросла кількість нападів на українців на ґрунті національної ненависті. Про причини цієї кризи та шляхи її подолання доктор політичних наук, очільник Центру Східної Європи в Університеті Марії Кюрі-Склодовської (UMCS) у Любліні Валентин Балюк розповів в інтерв'ю.

За його словами, зростання антиукраїнських настроїв не є суто польським явищем — у різних країнах Європи спостерігається сплеск негативного націоналізму, пов'язаного з концепціями інтегрального націоналізму. У Польщі це традиція Романа Дмовського, в Україні — Дмитра Донцова. Проте політолог наголошує: аналізувати ситуацію потрібно глибше, зважаючи й на невміння політиків обох країн вести стратегічну комунікацію. Замість цього вони рухаються шкалою негативних емоцій, аби отримати політичні дивіденди: так, позбавлення нагороди президента Зеленського подається польському суспільству як позитивний крок, а присвоєння почесного найменування "імені Героїв УПА" одній із військових частин в Україні — як потреба підняти рейтинги. На тактичному рівні політики виграють, а в стратегічному дестабілізують двосторонні відносини.

Балюк зазначає, що у Польщі нині перебувають до 900 тис. українських біженців, і польська держава має право коригувати пакет допомоги. Проблема в тому, як це робиться: Кароль Навроцький, змінюючи правила перебування і допомоги українцям, популістськи подає це як зрівняння в правах поляків та українців, хоча міг би запросити представників української громади й біженців і розтлумачити свої дії. Своєю чергою рішення Зеленського повернути орден Білого Орла поштою згуртувало українську еліту й суспільство довкола президента, але нагороду вручали українському народові, тож, на думку політолога, варто було викликати посла Польщі й передати орден йому. Він нагадує й про виступ Зеленського на Генасамблеї ООН у вересні 2023 року, коли поляки сприйняли його слова про "дехто в Європі грає в солідарність у політичному театрі" на свою адресу — для польського суспільства це була образа. У 2026 році поляки відчули, що дії Зеленського з поверненням ордена спрямовані не проти Навроцького, а проти Польщі загалом.

Виходом політолог бачить діалог, якого, за його словами, бракує: якщо країни хочуть бути партнерами в період геополітичних змін та європейської інтеграції України, потрібна формула вирішення не лише об'єднувальних, а й роз'єднувальних питань. Щодо Волинської трагедії він нагадує: польська сторона не сприймає симетризму в оцінюванні подій — історик Гжегож Мотика кваліфікує дії ОУН-УПА проти поляків як етнічні чистки, водночас визнаючи й акції у відповідь з польського боку, тоді як українські науковці та політики дотримуються симетричного підходу. Основною помилкою Балюк називає те, що свого часу не провели ексгумацію цивільних жертв, їх поховання і вшанування пам'яті. Він пропонує президентам чи керівникам урядів зустрітися й підписати декларацію, що за жодних умов не блокуватиметься процес ексгумації жертв Волинської трагедії з обох сторін, а до примирення залучити суспільство, медіа та церкви, зокрема Православну церкву України.

Окремо політолог торкається російського впливу. За його словами, російська пропаганда відкрито не агітує в Польщі за Росію і Путіна, бо проросійські сили там були і будуть у меншості, натомість прагне посварити поляків та українців. У польський інформаційний простір вкидаються наративи про "українських біженців, які паразитують на польській економічній системі", та про "невдячних українців" — через різні канали, включно з прихованими агентами та "корисними ідіотами". Поширюють ці тези й політики: колишній прем'єр-міністр Лєшек Мілер, який у 2016–2018 роках виступав у Росії, а також праворадикали на кшталт лідера партії "Конфедерація польської корони" Гжегожа Брауна, який пошкодив пам'ятник УПА в Бялистоку і похвалився цим у соцмережах. Багато російської пропаганди поширюється за допомогою штучного інтелекту. Водночас, підкреслює Балюк, проукраїнських сил у Польщі немало — це було помітно під час святкування Дня Незалежності України, а внесок українців у ВВП Польщі за 2025 рік становив 2,7%, при цьому 78% працездатних українців працюють.

Щодо безпекових загроз політолог вважає, що в середньостроковій перспективі повномасштабної війни не буде, бо Росія не матиме таких можливостей, але очікується інтенсифікація гібридної війни та навіть військові інциденти в країнах Балтії чи Польщі. У польському повітряному просторі вже фіксували російські дрони, мали місце диверсії та саботаж, зокрема пожежі на підприємствах, пов'язаних з оборонно-промисловим комплексом України, а на території Люблінського воєводства впала російська ракета Х-101. За офіційними даними, за 2025 рік у Польщі зафіксували 270 тис. інформаційних та кібератак з боку Росії. Усе це дає експертам підстави говорити, що Польща перебуває не в стані миру і не в стані війни, а в підвішеному стані гібридної війни — етап, який Україна проходить з 2014 року.

Польща, зазначає Балюк, довірила свою безпеку НАТО, яке зараз трансформується, і дискусія точиться навколо того, на що робити ставку — на національну складову, європейську чи євроатлантичну. Країна модернізує збройні сили й переймає досвід України, а військова доктрина, на його думку, має передбачати стратегічні ударні дрони, що сягають Уралу, та балістичні ракети.

Наостанок політолог наголосив: концепція "без незалежної України немає незалежної Польщі" залишається актуальною, хоч дехто в Польщі хоче відкинути геополітичні ідеї Пілсудського та Гедройця-Мєрошевського про сильних сусідів. Взаємне стратегічне бачення потрібне з обох боків, адже сусідів і геополітичного положення не обирають. Польща має вихід до Балтійського моря, Україна — до Чорного, і разом вони мають потенціал стримувати російську агресію. Саме тому, підсумовує Балюк, Росія робить усе, щоб пересварити поляків та українців і не допустити тандему регіональних лідерів, бо цей союз загрожує її імперським амбіціям і тепер, і в майбутньому. Для України Польща — стратегічна глибина і тил, для Польщі Україна — форпост, який захищає її від Росії.