Сікорський відповів на погрози Кремля знищити Польщу: приклад України показує ціну ядерного шантажу

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський прокоментував погрози, що пролунали з Кремля на адресу його країни. За словами дипломата, російські генерали говорять про ядерну війну вже два десятиліття, а кремлівська пропаганда робить це постійно.

Сікорський закликав російську сторону усвідомити реальне співвідношення сил. «Радянським, а тепер уже російським товаришам слід усвідомити співвідношення сил. Вони теж повинні розуміти, на що йдуть, коли погрожують нам», — наголосив він.

Очільник МЗС Польщі визнав, що Росія справді має перевагу в ядерному озброєнні. Водночас він нагадав, що перебіг війни проти України вже продемонстрував: цю перевагу надзвичайно складно використати на практиці. Якби Москва могла досягти своїх цілей самим лише ядерним шантажем, вона зробила б це давно, додав міністр.

Заяви Патрушева стали відповіддю на попередні слова Сікорського про те, що в разі нападу Росії Польща здатна швидко здобути перевагу над агресором. У Кремлі на це відреагували погрозою застосувати проти Польщі весь наявний арсенал.

Для України цей обмін заявами має цілком практичне значення. По-перше, він показує, що ядерний шантаж залишається ключовим інструментом російського тиску на європейські країни — тим самим, який Москва роками застосовує і щодо Києва та його партнерів. По-друге, аргументація польського міністра фактично спирається на український досвід: масштабна війна без застосування ядерної зброї триває вже не перший рік, і сама лише наявність арсеналу не дала Кремлю швидкої перемоги.

Це важливий сигнал для дискусій про безпеку в Європі загалом і про підтримку України зокрема. Країни регіону, зокрема Польща, послідовно наполягають на посиленні оборонних спроможностей і на тому, що стримування агресора не може будуватися на поступках. Водночас риторика Кремля підтверджує, що тиск на сусідів Росії не обмежується українським напрямком.

Публічна відповідь Сікорського демонструє підхід, який дедалі частіше звучить у Європі: не ігнорувати погрози, але й не переоцінювати їхню вагу, спираючись на реальний досвід війни в Україні.