Україна і Польща: діалог пожвавлюється, але історичні питання лишаються

У липні президент Володимир Зеленський провів робочу нараду за участю вищих посадовців, на якій було оголошено про пакет дипломатичних, політичних та гуманітарних кроків для нормалізації відносин із Польщею. Серед позитивних сигналів — зупинка глави держави у Любліні на шляху зі США та переговори з прем'єр-міністром Дональдом Туском. Також спостерігається активізація на рівні заступників: Львів відвідав заступник голови МЗС Польщі Марчін Босацкі, а уповноважений уряду з питань відновлення України Павел Коваль здійснив тривалішу поїздку. Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук зустрівся з маршалком Сейму Владзімєжом Чажастим.

Попри пожвавлення контактів, історичні питання залишаються невирішеними. На зустрічі спікерів польський колега публічно заявив, що «геноцид необхідно визнавати геноцидом». В українському інформаційному полі цю фразу сприйняли як можливу вимогу до Києва визнати події 1943–1944 років на Волині геноцидом для вступу в ЄС, хоча польський парламентар прямо про «вимогу» не говорив. Водночас експерти відзначають, що навіть лояльні до України політичні сили в Польщі не поділяють українського бачення історії.

Історична тема стала інструментом внутрішньополітичної боротьби. Урядова коаліція на чолі з Туском воліє зосередитися на економіці та безпеці, відклавши складні питання. Водночас опозиційні «ПіС» і «Конфедерація» використовують їх для мобілізації електорату. Президент Кароль Навроцький також не уникає політизації теми. Навіть новостворений клуб «Розвиток плюс» Матеуша Моравецького, критичного до антиукраїнської риторики, дотримується консервативної лінії в історичних питаннях.

Україна зробила крок назустріч, дозволивши ексгумації жертв Волинської трагедії, однак політизація теми відволікає від конструктивного діалогу. Відтермінування дискусій виглядає раціональним, хоча й тимчасовим рішенням.

Парламентські вибори в Польщі восени 2027 року можуть суттєво вплинути на відносини. «Громадянська коаліція» Туска лідирує з підтримкою близько 30%, але має проблеми з пошуком партнерів. «Лівиця» зберігає прохідний рейтинг, тоді як PSL віце-прем'єра Владислава Косиняка-Камиша балансує на межі 5%. Аналітики не виключають сценарію реваншу правих сил, можливого об'єднання їхніх списків за посередництва Навроцького. У такому разі Києву доведеться вибудовувати стосунки з більш консервативним урядом.

Для України важливо не загострювати відносини ані з чинним урядом, ані з потенційною правою більшістю. Стратегічні інтереси обох країн збігаються в економічній та безпековій сферах: ймовірна активізація переговорів про транзит українських вантажів через Польщу, інтерес польських компаній до відбудови та український військовий досвід. Співпраця у цих напрямах зміцнить позиції обох держав у Європі.

Історичні ж питання потребуватимуть прагматичного узгодження, особливо з наближенням вступу України до ЄС. До того часу сторонам доведеться працювати над відкриттям переговорних кластерів, збереженням санкційного консенсусу та досягненням справедливого миру. Радикалізація окремих груп населення в Польщі створює ризики для репутації країни як захисника демократичних цінностей, що також спонукає Варшаву до обережності. Вікно для покращення відносин відкрите, але чи вдасться ним скористатися — залежить від обох сторін.